Про сучасні радіоаматорські виклики

 

В.Пращук, UT7NY

 

Розпочинаючи тему, слід зауважити, що суспільні тенденції, які формують клімат у сучасному громадянському суспільстві України, прямо впливають на стан справ і в радіоаматорському середовищі. Завжди дружнє, миролюбне і толерантно налаштоване середовище радіоаматорської громади на даному етапі переживає не найкращі часи. Непрості протиріччя, які періодично виникають в радіоаматорських колективах, створюють деструктивні, а подекуди і негативно-агресивні ситуації, які зазвичай призводять до розколів раніше дружніх колективів і спільнот. На перший погляд, така ситуація нагадує звичайну боротьбу громадських організацій за домінування в площині регіональних та загальнодержавних комунікацій. Та при більш детальному дослідженні питання виникає ряд ознак, які вказують на спільне джерело вищезгаданих проблем.

Відомо, що становлення і формування радіоаматорської спільноти України з усіма її традиціями та тенденціями відбувалось у період існування Радянського Союзу (СРСР). Якраз тоді і закладались основні підвалини того соціокультурного типу радіоаматора, з якого і складається в основній своїй масі (середній вік радіоаматора 60 років) сьогоднішній український радіоаматорський загал. Подальші історичні події, які відбувались на території колишнього СРСР, що  були пов’язані із процесом утворення суверенних держав й іншими цивілізаційними процесами, однозначно вплинули на загальну ситуацію в цих державах, та докорінно змінили їх соціально політичний устрій. Внаслідок таких суттєвих соціально-політичних змін радіоаматорське суспільство також еволюціонує із змінює свій культурний фон, в такий спосіб адаптуючись до цивілізаційних викликів. І це є нормальним процесом для сучасного постсоціалістичного суспільства, яке здійснює болісний рух в напрямку утворення ринкової економічної моделі.

Від інтенсивності цього руху залежить такий важливий соціальний показник, як рівень життя країни. Для прикладу, зараз у Швейцарії закривають тюрми в зв’язку із відсутністю злочинців, тому що рівень життя у цій країні дуже високий. Разом з тим, існує ряд країн (в тому числі з колишнього СРСР), де цивілізаційні процеси протікають не так динамічно (можемо прямо сказати, навіть хаотично). В цих країнах динаміка цивілізаційних процесів досить низька, а подекуди і навпаки зазнає деградації. Основною причиною такого стану справ таких країн є феномен маргіналізації населення.

Для довідки: Маргінал - це представник суспільства, який знаходиться на кордоні декількох культурних станів. Така маргіналізована особистість вже не може жити за своїм старим, звичним життєвим алгоритмом, до якого звикла. Однак, вона не може жити і за новими цивілізаційними правилами. Натомість навколишній світ стрімко змінюється, він стає складним і вимогливим. В той же час маргінал змінюватись, як правило, не хоче і тому стає  жертвою цивілізаційних процесів. Для прикладу, український маргінал - це здебільшого чиновник епохи СРСР, який активну частину свого життя просидів у кабінеті із пофарбованими масляною фарбою стінами, отримував мізерну «получку» та протягом багатьох років імітував якусь роботу. Так він жив багато років і та країна, на яку він так «самовіддано працював», опинилась у списку країн банкротів. В подальшому настав час, коли потрібно було швидко адаптуватись до загальносвітових тенденцій, щоб бути конкурентоспроможним, тобто - вижити. Замість адаптування такий маргінал вперто продовжує вірити в те, що прийде комунізм, чи то соціалізм і агресивно саботує незрозумілі йому зміни. Така утопічна позиція, коли вона масова і підтримана великою частиною суспільства, призводить до поступової деградації цього суспільства.

Відомий науковець Роберт Парк свого часу досліджував таку проблему, як «особистість на межі» двох культур, які не рідко конфліктують між собою. Звідси і з’явилось поняття «маргінальна людина», як неадаптований індивід та культурний гібрид. В основі природи «маргінальної людини» лежить почуття моральної дихотомії, перебування в двох світах одночасно, роздвоєння і конфлікту, коли старі звички відкинуті, а нові – ще не сформовані. Р.Парк відзначив, що періоди переходу і кризи в житті більшості людей схожі з тим, що переживає іммігрант, коли залишає Батьківщину. Правда на відміну від міграційних переживань, маргінальна криза визначається, як хронічна та безупинна. Маргінал набуває комплексу негативних психологічних ознак, він має:

- серйозні сумніви у власній цінності;

- невизначеність у комунікації з людьми;

- страх бути ізольованим;

- хворобливу сором’язливість, самітність і надмірну мрійливість;

- гіпертрофоване занепокоєння, щодо власного майбутнього;

- нездатність насолоджуватися і впевненість у несправедливому ставленні оточуючих.

Нерідко внутрішній конфлікт, моральна і психологічна криза, втрата соціальних орієнтирів завершується для такої особистості досить трагічно. Тривале перебування в стані дезадаптації закріплює риси особистості та формує маргінальний тип.

Можна з досить великою ймовірністю допустити, що ситуація, яка виникла в радіоаматорстві України теж є прямим наслідком наявності маргіналів у діючому керівництві такої радіоаматорської громадської організації, як ГО ЛРУ. Якщо уважно вивчити історію розвитку ГО ЛРУ з дня її заснування, то дуже чітко вирізняється період, розпочинаючи з 2006 року. Станом на початок 2005 року ГО ЛРУ була доволі потужною радіоаматорською організацією загальнодержавного значення. Ця організація виступала у ролі комунікатора з органами державної влади та усіма регіонами країни у частині налагодження роботи в усіх сферах радіоаматорського життя.

Втім, після приходу до керівництва ГО ЛРУ А.Лякіна, організація розпочала потихенько занепадати. Робота комітетів стала більше нагадувати формальне відбування громадського покарання, звітність перед радіоаматорським загалом здійснювалась не регулярно, а згодом і взагалі зникла з поля зору членів організації. Основна робота керівництва ГО ЛРУ полягала в тому, щоб перераховувати кошти з рахунків організації на якісь приватні рахунки, а потім ці кошти чомусь загадково зникали. Організація судейських заходів та конференцій більше нагадували звичайні пиятики з «халявними» столами і повною відсутністю робочого організаційного процесу. Усе це відбувалось в кращих традиціях «совка» з номенклатурним душком. Цілком природно і те, що довго ця вакханалія безвідповідальності тривати не могла. Зрештою рядові члени організації стали непокоїтись таким станом справ. Окремі структурні підрозділи організації звертались офіційно із відповідними заявами на адресу керівництва ГО ЛРУ. Не отримавши реагування на звернення ці підрозділи згодом припинили перерахування членських внесків.

В подальшому, замість того, щоб відновити відкритий режим роботи громадської організації, виконати Статутні вимоги та надати розлогу аналітичну відповідь у формі звіту про витрачання коштів, очільники ГО ЛРУ розпочали кампанію агресивного протистояння радіоаматорській громаді. Така реакція дала зустрічні підстави цій громаді для негативної оцінки їх роботи. Виник конфлікт, який триває і донині. Судячи з подій, які відбулись в ГО ЛРУ і затвердженні рішеннями звітно-виборної конференції 2018 року, цей конфлікт буде тривати ще довго. Тому безрезультатно завершились спроби окремих ініціативних груп з інших радіоаматорських організацій України, знайти спільну мову з керівництвом ГО ЛРУ та налагодити нормальну радіоаматорську співпрацю.

Як результат звітно-виборної конференції ГО ЛРУ, відбулось певне загострення «інформаційної війни», яку продовжує роздмухувати новообране керівництво ГО ЛРУ (президент А.Кириленко, віце-президент С.Іванов) шляхом майже рейдерського захоплення такого відомого інформаційного майданчика, як Український радіопортал (uarl.com.ua).  Втім, слід зазначити, що розпалювання цієї „інформаційної війни” відбулось майже одразу після Революції Гідності. З часом фаза цих ганебних дій з епізодичної перейшла в масштабну. На мою думку глибинна причина створення існуючої ситуації полягає в тому потрясінні, яке відбулось в маргінальному середовищі. Потрясіння в першу чергу пережили представники так званого антимайданного руху. Це ті, що до цієї пори сподівались на повернення в епоху СРСР. А стрімка зміна вектору розвитку нашої країни з «тайожного союзу» до Євросоюзу, тотальний інформаційний прорив, який образно можна порівняти з падінням Берлінської стіни, призвели до того, що свідомість «зашкаруплого» маргінала перейшла у режим дикої і безсилої агресії. Ці «упьортые» постаті опинились в такій ситуації, коли стара «совкова» епоха остаточно почала конати і битись у передсмертних конвульсіях разом із їхніми мріями про повернення у їх ілюзорний світ. На мій погляд, це і породило таку безпрецедентну ситуацію, коли знаходяться люди, які спеціально створюють інформаційні майданчики для розповсюдження брехливої та спотвореної інформації, що в першу чергу спрямована на знищення репутації і ділового авторитету людей з іншими поглядами і цінностями. Все відбувається у кращих традиціях партійної номенклатури. Очевидно це той останній арсенал, який дуже виразно характеризує ганебну сутність маргінальних діячів ГО ЛРУ і глибоко викриває їх гнилу природу.

Як не дивно, але існує ще і третя сторона цього конфлікту. Це аферисти і шахраї різних мастей, які раніше дурили народ через контори типу „купи-продай”, а зараз для досягнення своїх особистих інтересів спритно підігрівають і використовують маргінальні спільноти, користуючись тим, що «упьортый» маргінал у режимі сліпої агресії просто не здатен елементарно аналізувати дійсність цього життя і в такому стані є дуже ефективним інструментом в руках досвідченого махінатора. Зараз ці «добродії» активно агітують за ГО ЛРУ, а ще зовсім недавно вони переконливо розповідали, що ця організація себе давно вичерпала і єдина наша альтернатива це ГС ВРЛ. Потім ними була створена ГС ВРС, яка зрештою знову повернулась в обійми керівництва ГО ЛРУ. Така стрімка зміна вектору орієнтації властива типовим шахраям де ніколи не було стійких життєвих принципів. Там завжди діє закон «нічого особистого – тільки бізнес…». Якщо з ними все зрозуміло, то ті «ура-патріоти», ким вони активно керують, на жаль у більшості своїй створюють зараз масу проблем у взаємовідносинах між радіоаматорськими колективами.

Слід зазначити, що найбільш ефективне лікування маргінальних переконань розпочинає діяти тоді, коли „буття” розпочинає визначати „свідомість”. Для прикладу, відомі дуже цікаві випадки, коли «червоні краснобаї» на сході України верещали в п’яному угарі «Рассея приди», «услыште Данбас». Та яким страшним було похмілля, коли в цих патріотів „русскаго мира” наступного дня «козачки» стали віджимати автомобілі, хати і, навіть, членів родини. Потім ця весела публіка із звільнених територій, з позиченими у «сірка» очима, розповідала страшні історії про «руцкий мир». І здається, тоді нарешті до них прийшло прозріння.

На жаль, у радіоаматорстві таких дієвих механізмів немає. Тому, я вважаю, основним методом захисту від агресивного-негативного впливу ЛРУ-шних агітаторів, повне ігнорування їх ініціатив та проектів. Адже вся та бурхлива активізація діяльності пропагандистів під брендом ГО ЛРУ, є ніщо інше, як намагання продемонструвати наявність позитивних змін у діяльності цієї організації. Саме про це активно зараз горлають їхні адепти на захоплених інформаційних майданчиках. Така тактика не є новою і вона розрахована на спантеличення радіоаматора, який по причині своєї життєвої завантаженості, або пасивної громадської позиції, не має можливості розібратись в ситуації. А тому може стати членом цієї бізнес-організації, і, як наслідок, її підтримує та фінансує.

Пропоную усім активним радіоаматорським колективам дієвий спосіб для подолання агресивної поведінки діючого керівництва ГО ЛРУ шляхом активізації роз’яснювальної роботи на регіональних інформаційних майданчиках та об’єднання радіоаматорських колективів навколо цікавих ідей і проектів. А такі проекти досить активно впроваджуються останніми роками у Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській та інших областях України. Справа в тому, що внаслідок своєї агресивної і ворожої радіоаматорському руху політики, так звана, „громадська” організація ЛРУ зараз стрімко перетворюється на штучний бізнес-рудимент громадянського суспільства. І цей процес не в силі зупинити навіть наявність тієї монополії на отримання QSL-пошти, яка активно застосовується для збільшення кількості членів цієї організації. А якщо така динаміка збережеться і в подальшому, то вже років через 5-10 наше радіоаматорська спільнота пройде цивілізаційну (можливо і судову) процедуру адаптації, очиститься від нездорових маргінальних амбіцій і стане повноцінним членом  світової радіоаматорської родини.            

73! З повагою, UT7NY Валентин