Враження від CQ 160 m contest CW 2020

         Валентин Пращук, UT7NY

Задумка розгорнути польову позицію для участі у міжнародних змаганнях на КХ існувала в мене вже багато років. Та реалізувати таку амбітну задачу було не просто. Спочатку військова кар’єра, потім перманентне будівництво житла, яке тривало з 2010 року і кожна відпустка розпочиналась з придбання п’яти тон каміння чи піску. Зрештою, отримавши дозвіл у своєї чарівної половинки та скориставшись результатом глобального потепління, вирішив підтримати заклик активістів рідного клубу UCC та підтримати наш командний залік своїм скромним результатом.

Готування до виїзду розпочалось за тиждень з того, що було проведено невеличкий регламент щогли від радіорелейної станції Р-409 і сформовано із наявних матеріалів продовження цієї щогли ще на 7 м для отримання оптимальної топової конструкції антени GP довжиною 27 м з чотирма десятиметровими ємнісними навантаженнями для подовження її електричної довжини. До штатного кріплення щогли я приварив електрозваркою диск, який через чотири ізолятори переходив у конструкцію, яка собою нагадувала звичайний металевий кілок з чотирма опорними лапками.

Таким чином, буквально за один день було закінчено з основною конструкцією вертикалу. Наступний об’єм роботи вже стосувався підготовки чотирьох ярусів розтяжок, які було зроблено з біметалічного проводу 4 мм, розбитого через кожні 270 см ізоляторами типу «горішки». Дякуючи Володимиру UR5NLA вдалось закінчити комплект і розпочати наступний етап приготування. Він полягав у виготовленні кілків для розтяжок та іншого супутнього приладдя. У якості системи радіальних провідників вирішив використати 12 мідних променів по 39.5 м, які виготовив із відходів мідних проводів різних діаметрів і довжин. Після цього, коли закінчив намотку двох трансформаторів опору для антени Бевереджа і для вертикалу, підготував фідерну частину з розпайкою ВЧ конекторів. Коли комплект вже був сформований та з’явився вільний час, то я вирішив відновити працездатність старого лампового підсилювача на чотирьох Г811. Під час приготування уважно стежив за прогнозом погоди, який ближче до запланованого дня виїзду тішив усе менше і менше. 

Біля восьми ранку 23 січня в складі команди підтримки з UR5NMZ, UR5NPI і мого батька, ми закинули щоглу від Р-409 на багажник авто. Через десять хвилин повністю завантажений ГАЗ452 вже вирушив до місця розгортання позиції у Калинівиський район до села Камяногірка (KN49DK). Початок розгортання відбувався як у військах. Рекогносцировка та розмітка рівної ділянки землі, забивання кілків (добре що земля не замерзла) і з допомогою веселої «місцевої братви» щогла з додатком у сім метрів вже стоїть вертикально,  розтягнута першим ярусом розтяжок.

Варто зауважити, що прогноз погоди, який передбачав пориви вітру до 20 м/с, як не дивно справдився (закон Мерфі ніколи не дрімає J). Але, не зважаючи на таку неприємність та завдяки міцній металевій конструкції і фантастично міцним нервам місцевої загартованої «братви», через 40 хвилин натхненних зусиль вертикальна красуня вже тішила око місцевому малочисельному люду. На кінці додаткової семиметрової щогли я встановив ролик обертання та перепустив через нього металевий трос 3 мм, через який і потрапили чотири промені ємнісного навантаження на висоту 27 м. Електричний контакт променів з тросом забезпечила звичайна комутаційна шина, через отвори якої проходив трос і промені. Характерно, що усі роботи, за винятком встановлення щогли у вертикальну площину, я виконував сам. До початку змагань часу ще було багато, тому я вирішив нікого не займати з друзів і без зайвої метушні, поступово здійснював розгортання. Відстань від щогли до кілків кріплення відтяжок була 15 м. Відповідно довжина першого ярусу відтяжок була біля 16 м і останнього біля 26 м. По закінченню робіт з самим вертикалом в мене ще було пару годин до заходу сонця і я вирішив розпочати прокладати радіальні провідники. Добре, що внаслідок якісного готування усе обладнання було складено як слід та промарковано, тому процес  розгортання був досить простим і приємним.

 

Станом на вечір четверга 23 січня було закінчено розгортання GP з прокладанням шести радіальних променів у 39.5 м та прокладанням фідерної лінії і заведенням її до будинку. З настанням темноти роботи продовжились вже всередині приміщення, яке раніше не опалювалось, тому його газовий конвектор працював у максимальному режимі. В процесі налаштування антени дуже допоміг аналізатор конструкції EU1KY, який зразу показав наявність невеличкої реактивної складової і класично занизького опору цієї конструкції. Нарешті зазвучав шум ефіру, точніше його відсутність порівняно з міськими умовами прийому. Звичайно, рівень шуму усього у 3 бали на вертикалі не міг не тішити! Одразу виявив цілу купу станцій на діапазоні і почав активно тестувати антену. У перший вечір захоплено писав на відео процес прийому станцій та просто не вірилось, що так потужно, навіть без спеціальних антен, на діапазоні 160 метрів можуть звучати станції з Японії або з Канади.  C:\Users\Администратор\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_2608.jpg

 

Ранок 24 числа розпочався з збільшення кількості радіальних променів до 12 штук. Після завершення комутації я виявив, що активний опір вертикалу дещо зменшився, зате реактивний наблизився до норми. В таких умовах можна застосувати трансформатор опору, що і було зроблено.

Після отримання, на мою думку, ідеального узгодження антени GP, я розпочав розгортання приймальної антени типу Беверидж довжиною у 320 м. Резистор навантаження Бевереджа був 470 Ом та висота провідника від землі коливалась від 1.5 до 3 метрів. Омічний опір між кілками заземлення був 960 Ом. В ході дослідження виявив, що з бічного напрямку сигнали були слабші в середньому на 12 дБ, а з інших напрямків сигнали повністю давились, що я з успіхом використовував для роботи зі станціями Азії. Приймальна антена залишала тільки сигнал з основного напрямку, а решту, як правило Європейські станції, повністю обрізала. Це дуже допомагало у пайлапах. Очевидно, що рівень шуму приймальної антени (біля одного бала) можна було привести до мінімуму правильно облаштувавши фідер, та вже не було часу. Після важких днів накопичилась втома, тому вирішив пару годин відпочити перед початком тесту.

 

C:\Users\Администратор\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_2518.jpg

 

 

Прокинувся за десять хвилин до змагання. Почав прогріватись і виявив, що йде сильна просадка мережі. Напруга просідала навіть при 100 вт на виході. Півгодини зайняли пошуки поганого контакту і в результаті прийшлось зробити регламент старим запобіжним пробкам біля лічильника. А тим часом вже пройшло півгодини тесту. Цього разу стиль роботи не міняв. Апарат FT 950 не приєднував до компьютера, працював вручну. На жаль з Інтернетом не склалось. Сьома вінда не надибала в себе драйвер для вайфаївського свистка, тому EDGE лишився тільки в мобілці.

За такого низького шуму достатньо ефективно на прийом працював і GP. Одне сильно засмучувало протягом роботи, це аномально сильні сигнали європейських станцій, що просто унеможливлювали прослухати поруч слабку далеку станцію. По цій причині багатьох потрібних мені країн так і не вдалось витягнути. Якщо в східному напрямку рятував бевер, то з інших не було жодного шансу, коли європейський «біг ган» молотить прямо на частоті DX-са. Маючи ламповий підсилювач потужності на чотирьох Г811 важко було змагатись у пайлапах, та все ж вдалось у таких не простих умовах вирвати CX6VM та Y6AA Також вплинуло на результат невдалий час сну. Адже прокинувся занадто пізно у неділю, і проспав основний хід на Північну Америку. Разом з тим вважаю задачу експедиції виконаною. Адже мною була реалізована моя давня мрія експедиції в локацію, де фактично відсутні традиційні джерела ефірного шуму породженні сучасним науково-технічним прогресом. І саме головне, це отримані емоції від роботи на улюбленому діапазоні в умовах кристально чистого ефіру. Це надзвичайно великий подарунок і щедра плата за ту велику роботу, яка проведена під час приготування і розгортання позиції. Сукупний результат для мене значно перевищив мої сподівання. І як невід’ємне -  залишився один невиліковний наслідок: тепер немає ніякого бажання вмикати трансивер вдома на діапазоні 160 метрів!!!

Вінниця, 27 січня 2020 року.