Бюджет ЛРУ: перехід до відкритості, чи її іммітація?!

 

Валерій Марценюк, ut8nv

 

22 травня 2018 р. відбулось засідання Ради ГО ЛРУ, яке проводилось заочно з використанням технічних засобів зв'язку. На засіданні Ради ГО ЛРУ були присутні та приймали участь у голосуванні 13 членів ради. Порядок денний складався з двох питань: 1. Про створення Відокремленого підрозділу ГО ЛРУ у Миколаївській області; 2. Затвердження бюджету ГО ЛРУ на 2018 рік.

Ознайомившись із Протоколом Ради ЛРУ та додатками до нього (дивись http://uarl.org.ua/files/stories2018/rada_3_18/Prot-3-Rada-LRU-220518.pdf ), слід зауважити, що не все так добре в „королівстві датському”. Всупереч запевненням деяких симпатиків ЛРУ, які переконують нас, що „в організації були помилки, але поступово все налагоджується”, саме цього поступового налагодження і не помітно.

Основний меседж, який прозвучав після звітно-виборної конференцій 2012 року, полягав у тому, що в організації відсутня прозорість використання коштів членських внесків, та коштів, які надходять для забезпечення пересилки QSL-пошти. Ситуація непрозорості була створена іще за президенства Андрія Лякіна, та продовжилась в гіршу сторону після обрання президентом ЛРУ Володимира Грищенко. В результаті виникла криза довіри до керівництва організації ГО ЛРУ, яка з часом призвела до створення альтернативної організації під назвою ГС ВРЛ.

Здавалось, протягом шести років існування організації на межі розвалу та на тлі численних судових процесів, теперішнє керівництво ЛРУ повинно було б зрозуміти хибність політики втаємничування. Однак не тут то було, політика ця продовжилась тепер вже шляхом імітації прозорості. В чому ж проявилась ця імітація? Та в тому, що знову ж таки, створена саме з метою імітації прозорості, Рада організації, приймаючи річний бюджет, абсолютно не помітила дві речі. Перша річ – це повна відсутність будь якої звітності за раніше використані кошти. Друга річ – це  практично повна відсутність відкритого процесу формування витратної частини Бюджету на наступний звітний період. Рада, судячи із тексту Протоколу її засідання, просто затвердила, запропоновану Виконкомом, витратну частину Бюджету на 2018 рік.

Зверніть увагу тільки на другий розділ Бюджету, який складає 51,2 відсотка запланованих витрат. Так витрати штаб-квартири ЛРУ складають майже 80 тис.грн., а з них 48,47 тис.грн. складає зарплата головного бухгалтера з нарахуванням. І це при тому, що як неприбуткова організація ЛРУ здає звіти в податкову та статистку (два папірці) тільки один раз на рік. Інші ж витрати це оренда приміщення 8 тис.грн. оплата відряджень (невідомо кого і  невідомо куди) 10 тис.грн., судові витрати 5 тис грн., банківські послуги 7 тис.грн. (тут теж непонятка – комісія за обслуговування в банку складає 150 грн. х  12 місяців = 1800 грн.), плюс витрати на офіційний сайт ЛРУ 1,5 тис.грн.

Витрати ж на комітети, які ще невідомо чи будуть ними отримані (про що свідчить практика минулих років) складають усього 26 тис.грн. (або 15,7 відсотка), плюс 35 тис.грн. внески в IARU (іще 22,4 відсотка). А от пункт 4.2. бюджету, який носить назву „компенсація на відправку помилково отриманої пошти (засилка з інших бюро)” взагалі архицікавий. На виконання цього пункту заплановано усього 0.00 грн. Тут зразу ж слід згадати про узурпацію керівництвом ГО ЛРУ QSL обміну в Україні. За приблизними оцінками це призводить до того, що в QSL бюро організації зависають до 80 відсотків паперових карток-підтверджень проведеного радіообміну. Та от, виходячи із пункуту 4.2. Бюджету ГО ЛРУ, ці картки не будуть повернуті відправникам і підуть (за усіма ймовірними ознаками судження) в пункти приймання мукулатури, непогано поповнюючи дохідну частину бюджету сімї Гаїв (Наталія Гай – головний бухгалтер ЛРУ, Сергій Гай – віце-президент ГО ЛРУ і за сумісництвом відповідальний за роботу  QSL—бюро.

Наведене вище припущення відносно пункту 4.2 бюджету ЛРУ є тим більш ймовірним, що опісля ряду звернень представників радіоаматорської спільноти України (в тому числі і з Вінницької області) до керівництва ІАРУ, така організація як ЛРУ не може без шкоди своєму іміджу на міжнародному рівні, повертати левову частину  карток назад відправникам. Це було б абсолютно нелогічною дією. Тому – в мукулатуру їх, бо спалити чи викинути доволі вартісний тепер папір у сміттєві баки, все ж шкода.   

  

                                                                      Вінниця, 18 червня 2018 року.