Українакраїна розвиненої бюрократії

 

Валерій Марценюк

 

У якій країні ми живемо?!!! Таке риторичне запитання виникає майже у кожного громадянина України, який звертається із якогось життєво-необхідного питання до представників органів влади. І не важливо, про яку саме гілку влади йде мова – адміністрацію Президента, Кабінет міністрів, міністерство - відомство, чи місцевий орган влади. Не відрізняються в кращу сторону і наші правоохоронні органи – так звана, нова поліція (працює абсолютно так же, як і стара міліція), немов би реформовані  прокуратура та суди. Скрізь одне і теж саме – відписки, відписки і ще раз відписки, або й просто протиправні рішення та дії! Складається враження, що основна робота цих гілок влади у відносинах із пересічними громадянами, саме і полягає у вмінні гарно підготувати відписку, або спустити скаргу для відповіді тому, на кого скаржаться. Причому, назавжди втрачено непогане правило, що застосовувалось у часи Союзу – відповідь повинна надсилатись не тільки тому, хто скаржиться, але й тому, хто здійснює контроль за вирішенням питання, яке піднімає скаржник.

Облік та контроль – ось якими повинні бути основні принципи дій будь-якої влади, незалежно від діючої політичної системи. На цю обставину завжди звертали особливу увагу теоретики політико-економічних відносин у суспільстві. Так, але це правило непогано діє лише у країнах із розвиненою демократією. На жаль, Україна, поки що, до таких країн не відноситься. У нас все до навпаки – облік такий, що злодії при владі обкрадають нас мільярдами і безперешкодно виводять ці кошти за межі країни. А про якийсь там контроль не варто і взагалі говорити. Він діє тільки в межах перерозподілу грошових потоків, в тому рахунку і бюджетних коштів. Хто сидить на цих потоках, той і здійснює реальний контроль за їх розподілом і використанням.

Так все ж – у якій країні ми живемо?! Стаття 5 діючої Конституції України стверджує, що Україна є республікою. 21 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла закон,  який запровадив повернення до Конституції 2004 року. За цією  Конституцією Україна проголошена парламентсько-президентською республікою. Відповідно до загальних визначень парламентсько-президентська республіка передбачає систему стримувань і противаг у владному трикутнику. Вона повинна усувати загрозу узурпації влади президентом, який позбавляється повноважень формування уряду й надмірних повноважень у сфері виконавчої влади. Поєднуючи президентські й парламентські елементи, організація державної влади в парламентсько-президентській республіці в теорії повинна здійснювати ефективне державне правління. Проте це в теорії, а практика - це все ж дещо інше.

Конституція стверджує, що джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Гарна казочка для громадян, однак на практиці джерелом влади в Україні є система бюрократично-олігархічного управління, створена іще за часи правління президента Леоніда Кучми. Останнім часом олігархічна складова цієї системи поволі відходить в тінь, проте бюрократична  її частина пишно процвітає і міцно тримається на плаву. Стаття 8 Конституції проголошує, що в Україні діє принцип верховенства права і норми Конституції є нормами прямої дії. А тому, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина на підставі Конституції України гарантується. І знову гарна казочка не про нас. Спробуйте обмежитись у судовому позові посиланням лише на Конституцію і ви побачите, як гарно вас відішлють виправляти недоліки, а до того ще й заставлять сплатити судовий збір окремо за кожного відповідача та окремо за кожну вимогу до цих відповідачів (питання судового збору іще одна цікава тема для подальшого аналітичного дослідження українських реалій).

Саме визначення - парламентсько-президентська республіка, повинно передбачати дієву систему контролю парламенту за виконавчою гілкою влади. І цей контроль, повинен мати реальні важелі впливу на нерадивих представників виконавчої бюрократії. Однак, що ж нам говорить текст Конституції України із приводу контролю. Так в статті 85 вказано, що „До повноважень Верховної Ради належить: 33) здійснення парламентського контролю в межах визначених цією конституцією та законом;”.

Таким чином, саме визначення суті парламентського контролю (контролю Верховної Ради) в Конституції досить нечітке і реально ні до якого контролю не призводить. От що відповідає на запит редакції газети „Радіоінформ” з приводу не виконання Національною поліцією України процесуальних положень статті 214 „Кримінально-процесуального кодексу України” голова парламентського комітету із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пан А.Кожемякін:

= Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності виконує контрольну функцію, що полягає, зокрема, в аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності органів державної влади, їх посадових осіб з питань, віднесених до предмету відання Комітету.

На виконання вищезазначеної функції та у зв'язку з численними, аналогічними Вашому, зверненнями громадян, Комітетом 18 січня 2017 року був направлений лист до Національної поліції України щодо аналізу практики застосування положень Кримінального процесуального кодексу України в практичній діяльності органів Національної поліції, зокрема статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, яка зобов'язує слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення..., внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

... За результатами аналізу правозастосовної практики з цього питання, народними депутатами України - членами Комітету, як суб'єктами права законодавчої ініціативи, будуть прийняті відповідні рішення щодо її врахування в законотворчій діяльності.

До повноважень Комітету не входить надання вказівок чи доручень органам Національної поліції України щодо вчинення процесуальних дій, більш того, - подібне втручання в діяльність Національної поліції є неправомірним.=

Інакше кажучи, за логікою цієї відповіді прийняті Верховною радою закони не обов’язкові до виконання представниками Національної поліції (аналогічно і представниками прокуратури та судами). То про яку – парламентсько-президентську республіку розвинутої демократії може тут взагалі йти мова. За наведеними вище фактами - це республіка розвинутої бюрократії, яка знаходиться при владі. А представники цієї касти бюрократів і є тими громадянами держави під назвою Україна, права яких гарантовані діючою Конституцією.

 

Вінниця, 13 травня 2017 року.

 

Редакційний аналіз матеріалів взаємодії редакції газети „Радіоінформ” із правоохоронними органами України (національна поліція, прокуратура, судові інституції) та парламентською гілкою влади (комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної дiяльностi .