Для кого Закон писано?!

Валерій Марценюк

 

Багато, хто із громадян України, думає, що їхні конституційні права захищає Закон. І, якщо, не дай Бог, відносно вас здійснили кримінальне правопорушення, то напевно, можна зайти у місцеву прокуратуру, чи відділення поліції і написати відповідну заяву. Дійсно, така можливість передбачена (звичайно із одночасно і відповідальністю за неправдиве повідомлення) у статті 214 Кримінально-процесуального кодексу України. Там прописано наступне:

а) частина 1 статті 214 =Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення ..... зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування=;

б) частина 4 статті 214 =Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається=;

в) пункт 2 частини 2 статті 56 про те, що потерпілий має право =отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію.

Як бачите, усе прописано чітко і однозначно. Однак, не дуже обнадіюйтесь, це прописано тільки для нас із вами і нічого подібного не станеться, якщо ваше повідомлення не стосується значних тілесних ушкоджень, важкої транспортної аварії, грабунку чи, не дай Бог, убивства. У інших випадках, ваша заява потрапить у так званий „Журнал єдиного обліку заяв та повідомлень...” місцевого відділення поліції.

От що із цього приводу, на запит редакції газети «Радіоінформ» на імя голови Національної поліції України Хатії Деканоідзе, відповідає за її дорученням начальник слідчого управління ГУ НП у Вінницькій області Петро Бойко:

= Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише тi з них, якi містять достатні вiдомостi про кримінальне правопорушення. Тобто, при внесеннi до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин, подія злочину має бути очевидною i не викликати сумнiвiв. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об’єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретно події злочину (час, місце, спосіб та iншi обставини вчинення злочину).=

Ото, як бачите, спочатку хтось невідомий повинен  здійснити перевірку (аналіз) підстав для того, щоб вважати заяву про вчинення злочину дійсною, і тільки потім її можна занести в Єдиний реєстр?!!! І при чому тут вимога Закону, про те, що ”Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається”. На практиці ця перевірка доручається дільничним інспекторам, ґрунтуючись на висновках яких і приймається рішення, як правило, про відмову щодо  внесення інформації про кримінальне правопорушення до „Єдиного реєстру досудових розслідувань”.

Якщо б керуватись положеннями законодавства, то дійсно, в подальшому потрібно було б провести неупереджене слідство і встановити „реальність конкретної події злочину”, як це вимагає Кримінально-процесуальний кодекс. Однак це повинно бути зроблено вже опісля реєстрації у Єдиному реєстрі. Таким чином, додатково до попередніх, службовими особами ГУ НП України, також порушуються норми частини 3 статті 214 КПК України, що містять пряму заборону здійснення вищезазначених дій і встановлюють за це певну відповідальність:

ч.3. ст.214 =Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру, або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. ... = (ч.1.статті 365 КК України).

Таким чином, слід констатувати, що в Україні існують дві паралельних реальності відносно захисту конституційних прав громадян – одна для обраних, а інша для пересічних. Для обраних цей захист забезпечується у відповідності до діючого законодавства, а для пересічних громадян цього законодавства немов би і не існує взагалі.

 

Редакційний аналіз матеріалів взаємодії редакції газети „Радіоінформ” із правоохоронними органами України (національна поліція, Генеральна прокуратура, судова гілка влади).

 

 

 

  Рейтинг@Mail.ru